Особисті кордони — це особистий простір, який кожна людина особисто розподіляє. Батькам варто пояснювати, що є комфортним для дитини, може бути дискомфортним для іншої людини, бо кожен з нас індивідуальний і має свій особистий простір.

Щоби легше і краще розділити простір дитини, варто використати таку собі візуальну інструкцію, «circles of relationships» — кола спілкування, кола стосунків — це може допомогти запобігти сексуальному домаганню, фізичному, психологічному насильству просто тому, що дає зрозуміти, що відбувається щось неправильне. Під час теорії потрібно разом із дітьми (кожен у власному записнику або на аркуші паперу) малювати ті самі кола безпеки і дискутувати що там повинно бути. Тепер, рухаючись від центру разом із дітьми намалюйте перше коло.

Я, мій особистий простір

Отже, фіолетове перше і найголовніше коло — це ми самі. Наше тіло належить тільки нам, і тільки ми самі можемо вирішувати, хто може перебувати близько до нас, торкатися. І ніхто не повинен робити це без дозволу. Якщо хто-небудь з будь-якого оточення заподіює нам дискомфорт (не важливо — дідусь хоче обійняти або мамина подруга вимагає «поцілувати тітку в щічку»), ми не повинні соромитися сказати про це — і сказати «ні», «стоп». Батькам варто згадати і про доречність одягу та фото, які дитина робить.

Сім’я

Це коло нашої сім’ї і тих, кого ми любимо. Повага, довіра і любов — ось за цими ознаками ми визначаємо, хто відноситься до цього кола, хто найбільш близький нам. Але потрібно пам’ятати, що навіть з тими, кого ми любимо, ми не повинні нехтувати своїм особистим простором і також самі повинні поважати простір наших близьких.

Друзі

Це оточення «далеких обіймів». Коло наших друзів і тих, з ким нам подобається спілкуватися. Дружба дуже важлива і включає в себе багато речей. Наприклад, спільні ігри, розмови, веселощі та іноді дружні обійми. Дружба завжди ґрунтується на довірі, повазі. І такі прояви, як обійми, повинні бути засновані на взаємній згоді.

Знайомі

Коло знайомих, тобто ті, кому ми махаємо рукою при зустрічі, з ким знайомі поверхово і не дуже близько. Це можуть бути діти в школі, у дворі, спортивній команді, на секціях, це можуть бути друзі батьків. Батькам варто обговорити з дитиною соціальні норми, різні типи знайомих і також правила безпеки. Різницю між близькими і просто знайомими людьми. Дистанція у відносинах, яку і вони і ми повинні поважати.

Професійна допомога

Ці люди можуть допомогти нам, коли нам це необхідно, але вони не наші друзі. Це вчителі, поліцейські, пожежники, медсестри та лікарі, інші працівники різних професій. Обговоріть з дитиною, в яких ситуаціях, у кого шукати допомоги. Необхідно підкреслити, що у цих людей можуть бути розпізнавальні знаки, уніформа, посвідчення і що вони допомагають в разі потреби або небезпеки.

Незнайомці

Ми не знаємо цих людей (навіть якщо вони кажуть, що знають нас, — це не важливо.) Не всі чужі люди погані, але оскільки ми незнайомі, то не знаємо, погана людина перед нами чи хороша. Ми не довіряємо незнайомцям. Ми нічого не розповідаємо про себе чи близьких. Не відповідаємо на запитання, що стосуються нашої безпеки. Ніколи не йдемо нікуди з ними і не сідаємо в машину. Ми не беремо цукерки, не йдемо «шукати песика» і не допомагаємо знайти вулицю, тому що дорослі ніколи не повинні просити допомоги у тих, хто молодші та слабші за них.